ОНОВЛЕННЯ, 16.08.2024: Прогалину в законодавстві, на яку ми звернули увагу в наведеній нижче статті, було роз’яснено в новоопублікованих настановах.
НАСТАНОВИ ЩОДО РЕГЛАМЕНТУ ТУРЕЦЬКОГО ХАРЧОВОГО КОДЕКСУ ПРО ТВЕРДЖЕННЯ ЩОДО ПОЖИВНОЇ ЦІННОСТІ
ДАТА ПУБЛІКАЦІЇ СТАТТІ, 15.04.2023
Розгляньмо разом твердження щодо поживної цінності, пов’язані з цукром. Я спостерігаю, що в певних місцях законодавство нечітке й неповне, галузь не до кінця його розуміє, а на ринку трапляється навіть неправильне маркування.
Для розгляду цього питання ми спиратимемося на харчове законодавство Туреччини, загальне харчове законодавство ЄС, EFSA, FDA, WHO та Codex Alimentarius.
Розділ 1: Твердження «без цукру»
Спочатку розгляньмо положення харчового законодавства Туреччини про те, які харчові продукти можна маркувати як «без цукру» та «без додавання цукру».
| Цукри | Низький вміст | Кількість цукрів у 100 g твердого продукту не повинна перевищувати 5 g, або кількість цукрів у 100 mL рідкого продукту не повинна перевищувати 2,5 g. |
|---|---|---|
| Без цукру | Кількість цукрів у 100 g твердого продукту або у 100 mL рідкого продукту не повинна перевищувати 0,5 g. | |
| Без додавання цукру | Харчовий продукт не повинен містити жодних моно- чи дисахаридів або іншого харчового продукту, доданого через його підсолоджувальні властивості. Якщо цукри природно присутні в харчовому продукті, на його етикетці також зазначають: «МІСТИТЬ ПРИРОДНІ ЦУКРИ». |
Примітка 1: У цій статті ми не розглядаємо твердження про низький вміст, оскільки розуміння положення «без цукру» допоможе зрозуміти й положення про низький вміст.
Як бачимо з наведеного положення, щоб визначати й маркувати харчовий продукт як «без цукру», він має містити не більше 0,5% цукрів.
Положення чітке, але для його розуміння потрібно звернутися до визначення цукрів.
Адже може виникнути запитання: чи слід вважати поліоли цукрами? Оскільки сорбітол — моносахарид, а мальтитол — дисахарид.
Саме в цьому місці й можуть виникати непорозуміння.
Наприклад, чи можна маркувати як «без цукру» продукт із мальтитолом, якщо він містить 0,3 g цукрів у 100 g?
Щоб відповісти на це запитання, спочатку слід розглянути визначення цукрів.
Визначення цукрів
ı) Цукри: усі моносахариди та дисахариди, присутні в харчовому продукті, за винятком поліолів.
Отже, якщо продукт містить 0,5 g цукрів або менше на 100 g — природно чи внаслідок додавання під час процесу — його можна маркувати як «без цукру».
Примітка 2: У Туреччині жоден із нормативних актів, яким ми підпорядковуємося, не містить формулювання, що для маркування «без цукру» до відповідного продукту не повинні були додавати цукор.
Повертаючись до наведеного запитання, харчові продукти з мальтитолом або іншими поліолами можна маркувати як «без цукру», якщо вимоги цього твердження виконано.
Розділ 2: Без додавання цукру
ЧАСТИНА 1 [2.1]
Перейдімо до твердження «без додавання цукру».
Видається, що це твердження складне й не повністю роз’яснене законодавством.
Чотири авторитетні установи — ЄС/EFSA, FDA, FAO/Codex Alimentarius та WHO — мають відмінні визначення цукрів у цьому контексті.
Видається, що законодавство ЄС, на яке спирається харчове законодавство Туреччини, не повністю роз’яснює це питання та є гнучкішим за підходи FDA, Codex Alimentarius і WHO.
Серед цих чотирьох установ FDA та FAO/Codex Alimentarius підходять до питання найсуворіше й повністю його роз’яснюють.
Нижче наведено стислий виклад визначень і настанов цих чотирьох установ.
Законодавство Європейського Союзу (EU 2011)
Законодавство Європейського Союзу (EU 2011) визначає цукри як «усі моносахариди та дисахариди, присутні в харчовому продукті, за винятком поліолів», а продукти без доданих цукрів — як продукти без «будь-яких доданих моносахаридів або дисахаридів» або без «будь-якого доданого харчового продукту, що містить моносахариди чи дисахариди та використовується з метою підсолоджування» (EC 2008, EU 2011).
EFSA (Європейське агентство з безпечності харчових продуктів)
Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) у науковому висновку щодо референтних величин споживання вуглеводів і харчових волокон (EFSA 2010a) визначає додані цукри як «сахарозу, фруктозу, глюкозу, гідролізати крохмалю (глюкозний сироп, високофруктозний сироп) та інші ізольовані цукрові препарати, які використовують як такі або додають під час приготування й виробництва харчових продуктів» (не зараховуючи цукри в непідсолодженому фруктовому соку чи меді до доданих цукрів), а загальні цукри — як суму доданих цукрів та ендогенних цукрів у фруктах, овочах і зернових, а також лактози в молочних продуктах. Інститут медицини США (IoM) наводить подібне визначення доданих цукрів (IOM 2006).
WHO (Всесвітня організація охорони здоров’я)
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO 2015), термін «цукри» охоплює внутрішні цукри, вбудовані в структуру цілих фруктів та овочів; цукри, природно присутні в молоці (лактозу й галактозу); та вільні цукри — «моносахариди й дисахариди, додані до харчових продуктів і напоїв виробником, кухарем або споживачем, а також цукри, природно присутні в меді, сиропах, фруктових соках і концентратах фруктових соків». Основна відмінність між визначеннями EFSA і WHO полягає в тому, що «вільні цукри» WHO охоплюють не лише всі цукри, додані до їжі під час виробництва чи споживачем, а й цукри у фруктовому соку, меді або сиропах.
FDA (Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами)
У США Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами (FDA 2017) зазначає, що «визначення доданих цукрів охоплює цукри, які додають під час перероблення харчових продуктів або пакують як такі, зокрема цукри (вільні, моно- та дисахариди), цукри із сиропів і меду, а також цукри з концентрованих фруктових або овочевих соків у кількості, що перевищує очікуваний вміст у такому самому об’ємі 100-відсоткового фруктового або овочевого соку того самого виду. Визначення не охоплює фруктовий або овочевий сік, концентрований зі 100-відсоткового фруктового соку, який продають споживачам (наприклад, заморожений концентрат 100-відсоткового фруктового соку), а також деякі цукри у фруктових і овочевих соках, желе, джемах, варенні та фруктових пастах».
Codex Alimentarius — твердження про недодавання
7. ТВЕРДЖЕННЯ ПРО НЕДОДАВАННЯ
7.1 Недодавання цукрів
Твердження про недодавання цукрів до харчового продукту можна застосовувати за умови дотримання наведених нижче вимог.
(a) До харчового продукту не додано жодних цукрів (приклади: сахароза, глюкоза, мед, меляса, кукурудзяний сироп тощо);
(b) Харчовий продукт не містить інгредієнтів, до складу яких входять цукри як інгредієнт (приклади: джеми, желе, підсолоджений шоколад, підсолоджені шматочки фруктів тощо);
(c) Харчовий продукт не містить інгредієнтів із цукрами, які замінюють додані цукри (приклади: невідновлений концентрований фруктовий сік, паста із сушених фруктів тощо); та
(d) Вміст цукрів у самому харчовому продукті не збільшено понад кількість, внесену інгредієнтами, будь-яким іншим способом (приклад: застосування ферментів для гідролізу крохмалю з метою вивільнення цукрів).
Усі наведені вище визначення й настанови можна знайти в розділі посилань.
Оскільки наразі йдеться про харчове законодавство Туреччини, розгляньмо питання відповідно до нього.
Відповідне положення харчового законодавства Туреччини має такий вигляд.
| Цукри | Низький вміст | Кількість цукрів у 100 g твердого продукту не повинна перевищувати 5 g, або кількість цукрів у 100 mL рідкого продукту не повинна перевищувати 2,5 g. |
|---|---|---|
| Без цукру | Кількість цукрів у 100 g твердого продукту або у 100 mL рідкого продукту не повинна перевищувати 0,5 g. | |
| Без додавання цукру | Харчовий продукт не повинен містити жодних моно- чи дисахаридів або іншого харчового продукту, доданого через його підсолоджувальні властивості. Якщо цукри природно присутні в харчовому продукті, на його етикетці також зазначають: «МІСТИТЬ ПРИРОДНІ ЦУКРИ». |
Розгляньмо положення частинами.
У ньому сказано:
Харчовий продукт не повинен містити жодних моно- чи дисахаридів або іншого харчового продукту, доданого через його підсолоджувальні властивості.
Розділімо речення на дві частини, не змінюючи змісту:
1- Харчовий продукт не повинен містити жодних моно- чи дисахаридів.
2- Або іншого харчового продукту, доданого через його підсолоджувальні властивості.
Формулювання здається чітким, чи не так? Не повинно бути моно- чи дисахаридів. Чи слід тоді розуміти, що харчовий продукт за жодних обставин не може містити моно- чи дисахаридів? Але тут є суперечність, адже друга частина положення говорить:
Якщо цукри природно присутні в харчовому продукті, на його етикетці також зазначають: «МІСТИТЬ ПРИРОДНІ ЦУКРИ».
Тож, припустивши проблему з перекладом, звертаємося до оригіналу положення в законодавстві ЄС.
БЕЗ ДОДАВАННЯ ЦУКРУ (оригінальне положення ЄС — переклад)
Твердження, що до харчового продукту не додано цукрів, та будь-яке твердження, яке може мати такий самий зміст для споживача, дозволено застосовувати лише тоді, коли продукт не містить доданих моно- чи дисахаридів або будь-якого іншого харчового продукту, використаного через його підсолоджувальні властивості.
Якщо цукри природно присутні в харчовому продукті, на етикетці також має бути зазначено: «МІСТИТЬ ПРИРОДНІ ЦУКРИ».
Коли дивимося на оригінал положення, формулювання чіткі:
1- продукт не містить жодних доданих моно- чи дисахаридів
Отже, очевидна проблема з перекладом. Звідси розуміємо, що потрібно з’ясовувати не те, чи містить продукт моно- або дисахариди, а те, чи їх додавали.
А ЩО З ПОЛІОЛАМИ? ПРО НИХ НЕ ЗГАДАНО!
Розгляньмо такий приклад:
Уявімо харчовий продукт, який природно містить 5% цукрів і до якого додають мальтитол. Яке твердження щодо поживної цінності слід застосовувати в цьому випадку?
Оскільки продукт містить 5% цукрів, його не можна маркувати як «без цукру».
Оскільки додано мальтитол, його також не слід маркувати як «без додавання цукру», адже мальтитол — дисахарид, а законодавство вимагає не додавати дисахаридів для цього твердження й не містить формулювання про виключення поліолів.
Але чи це логічно?
Якщо вміст цукрів у продукті ≤ 0,5%, після додавання мальтитолу можна заявляти «без цукру», але не «без додавання цукру». Без наукового обґрунтування це суперечність. Тому в другій частині відповідного положення, де визначається «без додавання цукру», слід додати виключення поліолів.
Чи повинен виробник, який вивчає законодавство, міркувати так?
«Немає інформації, що поліоли виключені з твердження “без додавання цукру”, але сама назва говорить “без додавання цукру”, а поліоли виключені з визначення цукрів, тож я можу застосовувати це маркування й тоді, коли додаю до продукту поліол».
Нормативне положення має бути чітким і зрозумілим. FDA* та Codex Alimentarius чітко й зрозуміло висловилися з цього питання**, зазначивши, що відповідні додані компоненти не повинні бути цукрами. Оскільки положення Турецького харчового кодексу не уточнює «я говорю про цукри», тим, хто йому підпорядковується, незрозуміло, як діяти.
*Відповідне формулювання FDA:
Вислови «без додавання цукру», «без доданого цукру» або «цукор не додано» можна використовувати лише за таких умов:
(i) Під час перероблення або пакування не додають жодної кількості цукрів, визначених у § 101.9(c)(6)(ii), чи будь-якого іншого інгредієнта з цукрами, що функціонально замінюють додані цукри; та
(ii) Продукт не містить інгредієнта з доданими цукрами, наприклад джему, желе або концентрованого фруктового соку; та
**Відповідне формулювання Codex Alimentarius:
(a) До харчового продукту не додано жодних цукрів (приклади: сахароза, глюкоза, мед, меляса, кукурудзяний сироп тощо);
ЧАСТИНА 2 [2.2]
Тепер розгляньмо другий фрагмент першої частини положення.
| Без додавання цукру | Харчовий продукт не повинен містити жодних моно- чи дисахаридів або іншого харчового продукту, доданого через його підсолоджувальні властивості. Якщо цукри природно присутні в харчовому продукті, на його етикетці також зазначають: «МІСТИТЬ ПРИРОДНІ ЦУКРИ». |
|---|
Харчовий продукт не повинен містити […] іншого харчового продукту, доданого через його підсолоджувальні властивості.
Це формулювання видається чітким, і його можна розуміти так: до харчового продукту не слід додавати інший продукт через його підсолоджувальні властивості.
Проте слід поставити такі запитання:
Яким способом орган контролю визначатиме, з якою метою до харчового продукту додали певний інгредієнт?
Наприклад, як виробник має маркувати свій продукт, якщо додає до нього мед?
Якщо виробник додає мед для підсолоджування й маркує продукт як «без додавання цукру», а потім потрапляє під перевірку органу контролю, яке рішення буде ухвалено?
Якщо виробник почує «ви використали мед для підсолоджування, тому маркування “без додавання цукру” суперечить законодавству», але захищатиметься словами «ні, я використав мед як зв’язувальну речовину, наповнювач або через його функціональні властивості», як діятиме орган контролю?
Адже читати думки неможливо.
Тому це положення видається недостатньо роз’ясненим і відкритим для зловживань.
Ситуація з прикладу про мед стосується також концентрату фруктового соку й подібних продуктів, які можна додавати як заміну цукру.
Чи є на полицях магазинів бренди, які цим зловживають?
Вище ми зазначили, що FDA підходить до цього питання суворіше й чіткіше.
У наведеному нижче формулюванні FDA бачимо, що такі продукти, як мед, однозначно вважаються цукрами.
Отже, визначення FDA чітко запобігає ситуації, відкритій для зловживань, у якій технічно неможливо встановити порушення.
Визначення FDA
У США Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами (FDA 2017) зазначає, що «визначення доданих цукрів охоплює цукри, які додають під час перероблення харчових продуктів або пакують як такі, зокрема цукри (вільні, моно- та дисахариди), цукри із сиропів і меду, а також цукри з концентрованих фруктових або овочевих соків у кількості, що перевищує очікуваний вміст у такому самому об’ємі 100-відсоткового фруктового або овочевого соку того самого виду. Визначення не охоплює фруктовий або овочевий сік, концентрований зі 100-відсоткового фруктового соку, який продають споживачам (наприклад, заморожений концентрат 100-відсоткового фруктового соку), а також деякі цукри у фруктових і овочевих соках, желе, джемах, варенні та фруктових пастах».
Як і FDA, Codex Alimentarius також чітко визначає це питання.
Codex Alimentarius — твердження про недодавання
7. ТВЕРДЖЕННЯ ПРО НЕДОДАВАННЯ
7.1 Недодавання цукрів
Твердження про недодавання цукрів до харчового продукту можна застосовувати за умови дотримання наведених нижче вимог.
(a) До харчового продукту не додано жодних цукрів (приклади: сахароза, глюкоза, мед, меляса, кукурудзяний сироп тощо);
(b) Харчовий продукт не містить інгредієнтів, до складу яких входять цукри як інгредієнт (приклади: джеми, желе, підсолоджений шоколад, підсолоджені шматочки фруктів тощо);
(c) Харчовий продукт не містить інгредієнтів із цукрами, які замінюють додані цукри (приклади: невідновлений концентрований фруктовий сік, паста із сушених фруктів тощо); та
(d) Вміст цукрів у самому харчовому продукті не збільшено понад кількість, внесену інгредієнтами, будь-яким іншим способом (приклад: застосування ферментів для гідролізу крохмалю з метою вивільнення цукрів).